Дружківський міський суд Донецької області

21 січня 2019, 11:37

Про це йдеться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі за позовом до товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У квітні 2017 року ТДВ “Страхова компанія “Кредо” подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 лютого 2017 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з’ясували обставини справи, не врахували положення пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України, безпідставно стягнули витрати пов’язані із евакуацією транспортного засобу. Разом з цим, місцевим судом не вирішувалось питання про допуск адвоката позивача до участі у справі, тому відшкодування витрат на правову допомогу є безпідставним.

12 жовтня 2015 року позивач звернулася до ТДВ “Страхова компанія “Кредо” із заявою про виплату страхового відшкодування, пов’язаного з пошкодженням належного їй автомобіля, надавши для цього необхідні документи та зазначивши номер банківського рахунку, на який просила перерахувати страхову виплату.

Згідно страхового акту ТДВ “Страхова компанія “Кредо” від 16 листопада 2015 року № ОСГПО-1307 страховою компанією було прийнято рішення про виплату позивачеві страхового відшкодування у розмірі 47 196, 31 грн без ПДВ, у зв’язку з ДТП, яка мала місце 08 жовтня 2015 року.

Зауваження ТДВ “Страхова компанія “Кредо” про те, що суд першої інстанції не мав права вирішувати питання про відшкодування витрат на правову допомогу є безпідставними.

На підтвердження отримання правової допомоги та понесених витрат на правову допомогу позивачем було надано: ордер серії ДН №000114517 на надання правової допомоги, виписаний керівником адвокатського об’єднання, договір, укладений між адвокатом та позивачем, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 16 березня 2016 року про оплату правової допомоги у розмірі 3 000, 00 грн та прибутковий касовий ордер від 16 березня 2016 року.

За частиною першою статті 12 ЦПК України, 2004 року, правова допомога може надаватися адвокатами або іншими фахівцями у галузі права у порядку і випадках, установлених законом.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України, 2004 року.

Враховуючи, що правову допомогу позивачу було надано адвокатом, місцевий суд вірно вказав на наявність правових підстав для віднесення до судових витрат сум, сплачених заявником за послуги, пов’язані із розглядом справи, надані їй особою, яка є адвокатом.

Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги статті 212 ЦПК України, 2004 року, щодо оцінки доказів і статті 213 ЦПК України, 2004 року, щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Постанова

Іменем України

03 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 263/1822/16-ц

провадження № 61-12421св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя, у складі судді Папаценко П. І., від 10 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області, у складі колегії суддів: Биліни Т. І., Лопатіної М. Ю., Принцевської В. П., від 15 лютого 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5, товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі – ТДВ «Страхова компанія «Кредо») про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що 08 жовтня 2015 року у Центральному районі м. Маріуполя по вул. П.Орлика (Урицького) відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП), винною у скоєнні якої визнано ОСОБА_5, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20 жовтня 2015 року. У результаті ДТП автомобіль марки «MAZDA 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу, отримав механічні ушкодження, чим було спричинено майнову та моральну шкоду. На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована у ТДВ «Страхова компанія «Кредо». Відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ№8316618 страхова сума за шкоду, заподіяну майну, складає 50 000, 00 грн, франшиза нульова. За її зверненням ТДВ «Страхова компанія «Кредо» прийняла рішення та виплатила страхове відшкодування у розмірі 47 196, 31 грн. Проте, згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 191 від 15 жовтня 2016 року, проведеної експертом СПД ОСОБА_6, сума матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «MAZDA 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, склала 69 961, 39 грн, при цьому втрата товарної вартості автомобіля визначена у розмірі 11 643,06 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просила суд стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Кредо» залишок страхового відшкодування у розмірі 2 803, 69 грн, а з ОСОБА_5 стягнути майнову шкоду у розмірі 23 786, 39 грн, 5 000, 00 грн у відшкодування моральної шкоди, оплачені витрати на проведення звіту про оцінку транспортного засобу у розмірі 750, 00 грн., послуги евакуатора у розмірі 2 500, 00 грн, вартість послуг експерта – 1 375, 00 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10 січня 2017 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 Стягнуто із ТДВ «Страхова компанія «Креда» на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування майнової шкоди, пов’язаної із виплатою страхового відшкодування, у розмірі 2 673, 06 грн, з оплатою транспортування пошкодженого транспортного засобу до місця ремонту у розмірі 130, 63 грн, сплачений судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 155, 08 грн, оплачені витрати на правову допомогу у розмірі 844, 05 грн та на проведення судової експертизи у розмірі 379, 82 грн, а всього: 4 182, 63 грн. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов’язаної із втратою товарної вартості транспортного засобу, 11 643, 06 грн, з оплатою транспортування пошкодженого транспортного засобу до місця ремонту та звіту спеціаліста у розмірі 3119, 37 грн; компенсацію моральної шкоди у розмірі 2 000, 00 грн, сплачений судовий збір за вимоги немайнового характеру у розмірі 220, 48 грн, сплачений судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 155, 08 грн, оплачені витрати на правову допомогу у розмірі 844, 05 грн та на проведення судової експертизи у розмірі 379, 82 грн, а всього: 18 361, 86 грн. Зобов’язано Управління Державної казначейської служби у м. Маріуполі Донецької області повернути ОСОБА_4 суму судового збору у розмірі 826, 80 грн та 413, 40 грн. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з вини відповідача, яка порушила вимоги Правил дорожнього руху, позивачу була заподіяна майнова шкода, яка має бути компенсована у розмірі, підтвердженому висновком експертного дослідження. Страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи відшкодовує витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом, в межах сум, зазначених у полісі, а різницю – особа, яка завдала збитків.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

У квітні 2017 року ТДВ «Страхова компанія «Кредо» подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 лютого 2017 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі – ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що згідно постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20 жовтня 2015 року у справі № 236/12463/15-п, 08 жовтня 2015 року о 17 год 40 хв. ОСОБА_5, рухаючись по вул. П.Орлика (Урицького) у м. Маріуполі, навпроти стоянки «Кемпінг», керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21061», реєстраційний номер НОМЕР_2, не дотрималась безпечного інтервалу та скоїла наїзд на припаркований автомобіль марки «MAZDA 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні ушкодження. ОСОБА_5 була визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та на неї було накладено адміністративне стягнення (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу автомобіля марки «MAZDA 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_4 (а.с.9).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «ВАЗ 21061», реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у ТДВ «Страхова компанія «Кредо» згідно поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ № 8316618 від 10 серпня 2015 року, строком з 15 серпня 2015 року до 14 серпня 2016 року. Відповідно до полісу страхова сума за шкоду, заподіяну майну складає 50 000, 00 грн, розмір франшизи нульовий (а.с. 84).

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста ОСОБА_7 №198/15-10 від 03 листопада 2015 року, складеного на замовлення страховика – ТДВ «Страхова компанія «Кредо» від 13 жовтня 2015 року, огляд автомобіля марки «MAZDA 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснений у присутності ОСОБА_8 – представника власника автомобіля, за результатами якого складений протокол огляду транспортного засобу з переліком та описом пошкоджень (відсутність корозійних пошкоджень елементів кузова), при цьому розмір майнової шкоди, завданої власнику автомобіля марки «MAZDA 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, без ПДВ, становить 47 196, 31 грн, з ПДВ – 55 304, 29 грн. У дослідницькій частині висновку зазначено, що середньоринкова вартість автомобіля марки «MAZDA 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 350 814, 60 грн, а ринкова – 352 568, 67 грн, при цьому втрата товарної вартості автомобіля не визначена. Вартість диску колеса визначена у розмірі 2 449, 00 грн (а.с. 84-106).

12 жовтня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до ТДВ «Страхова компанія «Кредо» із заявою про виплату страхового відшкодування, пов’язаного з пошкодженням належного їй автомобіля, надавши для цього необхідні документи та зазначивши номер банківського рахунку, на який просила перерахувати страхову виплату (а.с. 85).

Згідно страхового акту ТДВ «Страхова компанія «Кредо» від 16 листопада 2015 року № ОСГПО-1307 страховою компанією було прийнято рішення про виплату ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі 47 196, 31 грн без ПДВ, у зв’язку з ДТП, яка мала місце 08 жовтня 2015 року з вини водія ОСОБА_5 (а.с. 86).

Платіжним дорученням № F1119YND75 від 19 листопада 2015 року сума страхового відшкодування у розмірі 47 196, 31 грн перерахована позивачу (а.с. 87).

Судами встановлено, що між страховиком та потерпілою не була узгоджена сума страхового відшкодування.

15 жовтня 2015 року ОСОБА_4 самостійно зверталася до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_9 (далі – СПД ОСОБА_9.) з приводу визначення розміру майнової шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля, та уклала з останнім договір № 368/15 від 15 жовтня 2015 року (а.с.13).

Згідно звіту про проведення оцінки колісного транспортного засобу, складеного СПД ОСОБА_9 за № 368 від 30 жовтня 2015 року, огляд автомобіля марки «MAZDA 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснений у м. Запоріжжя по вул. Грязнова, 2в, за результатами якого складений протокол огляду транспортного засобу з переліком та описом пошкоджень, з відсутністю корозійних пошкоджень елементів кузова, при цьому розмір майнової шкоди, завданої власнику автомобіля марки «MAZDA 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає: 73 922, 89 грн, у тому числі втрата товарної вартості автомобіля у сумі 12 086, 29 грн та вартість відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 61 836, 60 грн. У зв’язку з тим, що термін експлуатації автомобіля «MAZDA 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, не перевищує 7 років, коефіцієнт фізичного зносу при розрахунку майнової шкоди не враховувався, оскільки дорівнює нулю. У дослідницькій частині висновку зазначена середньоринкова вартість автомобіля марки «MAZDA 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, яка складає 397 750, 00 грн та ринкова – 421 615, 00 грн. Вартість диску колеса визначена у 3 413, 00 грн. Податок на додану вартість не визначений (а.с. 10-50).

За актом № 44 здачі-прийому виконаних робіт (послуг), складеним 20 листопада 2015 року, вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля марки «MAZDA 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, проведених ФОП ОСОБА_13. за адресою: АДРЕСА_1 складає без ПДВ 57 079, 35 грн (а.с. 136), які були сплачені ОСОБА_4 (а.с. 135).

Згідно висновку автотоварознавчої експертизи, наданого СПД ОСОБА_6 за № 191 від 15 жовтня 2016 року, дійсна ринкова вартість легкового автомобіля марки «MAZDA 3», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 407 404,13 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 58 318, 33 грн, яка включає ПДВ у сумі 8 448, 96 грн та вартість диску колеса у розмірі 3 187, 50 грн, при цьому величина втрати товарної вартості транспортного засобу складає 11 643, 06 грн (а.с. 166-177).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон) страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Уклавши договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов’язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов’язку страхувальника, який завдав шкоди.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, провадження № 14-176цс18.

За встановлених обставин, суди попередніх інстанцій, вірно вказали що, ТДВ «Страхова компанія «Кредо», як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов’язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, а різницю між реальними збитками і виплатою у межах ліміту відповідальності страховика на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Ураховуючи наведене, у справі, що розглядається, у ТДВ «Страхова компанія «Кредо» у зв’язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов’язок відшкодувати позивачеві майнову шкоду (розмір якої визначений за результатами проведення судової експертизи) у межах ліміту відповідальності, а посилання заявника на те, що місцевий суд не врахував положення пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України та безпідставно стягнув витрати, пов’язані із евакуацією транспортного засобу, є необґрунтованими.

Зауваження ТДВ «Страхова компанія «Кредо» про те, що суд першої інстанції не мав права вирішувати питання про відшкодування витрат на правову допомогу є безпідставними.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу (професійну правничу допомогу).

На підтвердження отримання правової допомоги та понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_4 було надано: ордер серії ДН №000114517 на надання правової допомоги, виписаний керівником адвокатського об’єднання, договір, укладений між адвокатом ОСОБА_12 та позивачем, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 16 березня 2016 року про оплату правової допомоги у розмірі 3 000, 00 грн та прибутковий касовий ордер від 16 березня 2016 року (а.с. 74, 75,76, 220, 221).

Положеннями статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Апеляційний суд відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, 2004 року, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 лютого 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10 січня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников, О. В. Білоконь, С. Ф. Хопта.

Страховик зобов’язаний відшкодувати витрати на адвоката у разі настання страхового випадку