ВС/КЦС: відповідно до ст. 110 СК України суд не розглядає заяви про розірвання шлюбу під час вагітності подружжя, навіть якщо позов подано ще до виникнення вагітності (ВС/КЦС у справі № 753/8546/17 від 17 жовтня 2018 р.)

Фабула судового акту: Сьогодні законодавець максимально оперативно підходить до  процесу розлучення. Якщо раніше суд надавав строк «подумати», то зараз достатньо лише бажання одного із подружжя. Мабуть єдиною правовою гарантією яка же хоч трошки уповільнює цю безрадісну подію та направлена на спробу зберегти сім’ю є стаття 110 СК України.  

ВС підтвердив, що чоловік не може за будь яких  обставин розлучитися із дружиною, якщо дружина вагітна. Поданий позов про розірвання шлюбу просто не повинен розглядатися судом, тобто суддя  повинен відмовити у відкритті провадження та залишити позов  без розгляду. Якщо все ж таки провадження буде відкрито, то  суддя встановивши факт вагітності жінки повинен припинити провадження. До речі таке обмеження стосується і дружини, а не лише чоловіка.

Інтерес у цій справі полягає в тому, що чоловік наполягав на тому, що подав позов до суду ще тоді, коли дружина не була вагітна і тому формально не порушив ст. 110 СК України. Проте ВС підкреслив, що факт вагітності дружини підтверджений довідкою медичного закладу, є безумовною підставою, яка унеможливлює подальший розгляд позову про розірвання шлюбу.  

Аналізуйте судовий акт: Самі по собі доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу для відповідача було отримання квартири не дає підстав для визнання шлюбу недійсним (ВС/КЦС,справа №750/6471/15-ц, 29.08.18)

Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно (ВС/КЦС,справа № 544/1274/16-ц, 18.07.18)

Колишня дружина може і не проживати постійно із дитиною, проте все одно має право на утримання від колишнього чоловіка згідно ст. 84 СК України, якщо дитина після розлучення залишилася із матір’ю (13 червня 2018 р., № 750/9224/16-ц)

Підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу є ЛИШЕ наявність ФАКТИЧНИХ шлюбних стосунків (№ 337-5266/1-ц від 25.01.2018)

Окреме проживання подружжя та не проведення святкової церемонії укладання шлюбу, наявність будь-яких фінансових зобов'язань сторін самі по собі не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним (справа № 285/720/16-ц, 18.01.18)

Укладення шлюбу без участі нареченого є порушенням вимог законодавства та тягне за собою його недійсність (ВССУ від 05.04.2017 у справі № 127/18673/14-ц)

Під час встановлення у суді факту проживання однією сім’єю виник спір про право, тому заяву слід залишити без розгляду, ухвалені у справі рішення скасувати, а окреме провадження припинити (ВССУ від 8 лютого 2017р. у справі № 127/16445/15-ц)

Постанова

Іменем  України

17 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 753/8546/17

провадження № 61-32372св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів:  Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача - адвокат ОСОБА_5

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - адвокатом ОСОБА_5, на постанову Апеляційного суду                     м. Києва у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Білич І. М., Поліщук Н. В. від 20 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому, посилаючись на те, що спільне життя з ОСОБА_4 не склалося через відсутність взаєморозуміння та поваги між подружжям, розходженням поглядів на сімейні відносини та життєві цінності, просив розірвати шлюб, укладений 10 жовтня 2010 року між ним та                        ОСОБА_4

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач вагітна, то відповідно до частини другої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки на час пред'явлення позову відповідач не була вагітною, то при зверненні до суду з позовом про розірвання шлюбу позивачем не були порушені вимоги частини другої статті 110 СК України.

У квітні 2018 року представник ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що положення частини другої статті 110 СК України взагалі виключає провадження у справі за умови вагітності дружини. Вагітність дружини є безумовною підставою, яка унеможливлює подальший розгляд справи про розірвання шлюбу.

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість постанови апеляційного суду, просять касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» згідно з частною другою статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини. Вказане обмеження стосується як чоловіка, так і дружини, включаючи випадки, коли дитина народилася мертвою або померла до досягнення нею одного року.

Встановивши зазначені обставини, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, а якщо воно було відкрито, - припиняє провадження у справі. Ухвали такого роду не є перепоною для повторного звернення до суду з тих самих підстав у зв'язку зі зміною обставин, згаданих у вказаній нормі.

Згідно довідки Васильківської центральної районної лікарні від 04 грудня 2017 року № 1426 ОСОБА_4 перебуває на 11-12 тижні вагітності.

Висновки апеляційного суду про те, що на час пред'явлення позову відповідач не була вагітною, а тому при зверненні до суду з позовом про розірвання шлюбу позивачем не були порушені вимоги частини другої статті 110 СК України не ґрунтуються на вимогах закону.

Приписи частини другої статті 110 СК України виключають провадження у справі за умови вагітності дружини. Факт вагітності дружини є безумовною підставою, яка унеможливлює подальший розгляд справи.

Апеляційний суд зазначеного не врахував, помилково не застосував до спірних правовідносин приписи частини другої статті 110 СК України та не вирішив спір відповідно до вимог закону.

З урахуванням викладеного, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями  409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - адвокатом ОСОБА_5, задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:Н. О. Антоненко   В. І. Журавель   В. М. Коротун   В. П. Курило

Пресс-служба суду