Закон України "Про державну таємницю"

                       З А К О Н У К Р А Ї Н И
                                                                   Про державну таємницю
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 16, ст.93 )
{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 3856-XII ( 3856-12 ) від 21.01.94, ВВР, 1994, N 16, ст.94 }
{ В редакції Закону
N 1079-XIV ( 1079-14 ) від 21.09.99, ВВР, 1999, N 49, ст.428 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 971-IV ( 971-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2003, N 45, ст.361
N 1519-IV ( 1519-15 ) від 19.02.2004, ВВР, 2004, N 23, ст.320
N 293-VI ( 293-17 ) від 21.05.2008, ВВР, 2008, N 27-28, ст.252 N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010, ВВР, 2010, N 46, ст.537 N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.63 N 2978-VI ( 2978-17 ) від 03.02.2011, ВВР, 2011, N 33, ст.329 }

{ У тексті Закону слова "орган державної влади" в усіх
відмінках і числах замінено словами "державний орган"
у відповідному відмінку і числі згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

Цей Закон регулює суспільні відносини, пов'язані з
віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням,
розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної
таємниці з метою захисту національної безпеки України.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид
таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони,
економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки
та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди
національній безпеці України та які визнані у порядку,
встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають
охороні державою;
віднесення інформації до державної таємниці - процедура
прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про
віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до
державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом
обгрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці
України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї
інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю,
та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього;
гриф секретності - реквізит матеріального носія секретної
інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації;
державний експерт з питань таємниць - посадова особа,
уповноважена здійснювати відповідно до вимог цього Закону
віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони,
економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки
та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації
та її розсекречування;
допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина
на доступ до секретної інформації;
доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою
особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною
інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та
провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією
посадовою особою відповідно до її службових повноважень;
засекречування матеріальних носіїв інформації - введення у
встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та
доступ до конкретної секретної інформації шляхом надання
відповідного грифу секретності документам, виробам або іншим
матеріальним носіям цієї інформації;
Звід відомостей, що становлять державну таємницю, - акт, в
якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних
експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у
визначених цим Законом сферах;
категорія режиму секретності - категорія, яка характеризує
важливість та обсяги відомостей, що становлять державну таємницю,
які зосереджені в державних органах, органах місцевого
самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях;
криптографічний захист секретної інформації - вид захисту, що
реалізується шляхом перетворення інформації з використанням
спеціальних даних (ключових даних) з метою приховування (або
відновлення) змісту інформації, підтвердження її справжності,
цілісності, авторства тощо;
матеріальні носії секретної інформації - матеріальні об'єкти,
в тому числі фізичні поля, в яких відомості, що становлять
державну таємницю, відображені у вигляді текстів, знаків,
символів, образів, сигналів, технічних рішень, процесів тощо;
охорона державної таємниці - комплекс організаційно-правових,
інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових
заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної
інформації та втратам її матеріальних носіїв;
режим секретності - встановлений згідно з вимогами цього
Закону та інших виданих відповідно до нього нормативно-правових
актів єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці;
розсекречування матеріальних носіїв секретної інформації -
зняття в установленому законодавством порядку обмежень на
поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом
скасування раніше наданого грифу секретності документам, виробам
або іншим матеріальним носіям цієї інформації;
спеціальна експертиза щодо наявності умов для провадження
діяльності, пов'язаної з державною таємницею, - експертиза, що
проводиться з метою визначення в державних органах, органах
місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і
організаціях наявності умов, передбачених цим Законом, для
провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
ступінь секретності ("особливої важливості", "цілком таємно",
"таємно") - категорія, яка характеризує важливість секретної
інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони
державою;
технічний захист секретної інформації - вид захисту,
спрямований на забезпечення інженерно-технічними заходами
конфіденційності, цілісності та унеможливлення блокування
інформації.
Стаття 2. Законодавство України про державну таємницю
Відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законом України "Про
інформацію" ( 2657-12 ), цим Законом, міжнародними договорами,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та
іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 3. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на органи законодавчої,
виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші
державні органи, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду
міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого
самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм
власності, об'єднання громадян (далі - державні органи, органи
місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації),
що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, громадян
України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому
порядку наданий доступ до державної таємниці.
Передані Україні відомості, що становлять таємницю іноземної
держави чи міжнародної організації, охороняються в порядку,
передбаченому цим Законом. У разі, якщо міжнародним договором,
згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,
установлено інші, ніж передбачені цим Законом, правила охорони
таємниці іноземної держави чи міжнародної організації, то
застосовуються правила міжнародного договору України.
Стаття 4. Державна політика щодо державної таємниці
Державну політику щодо державної таємниці як складову засад
внутрішньої та зовнішньої політики визначає Верховна Рада України.
Стаття 5. Компетенція державних органів, органів
місцевого самоврядування та їх посадових осіб у
сфері охорони державної таємниці
Президент України, забезпечуючи національну безпеку, видає
укази та розпорядження з питань охорони державної таємниці,
віднесених цим Законом та іншими законами до його повноважень.
Рада національної безпеки і оборони України координує та
контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони
державної таємниці.
Кабінет Міністрів України спрямовує та координує роботу
міністерств, інших органів виконавчої влади щодо забезпечення
здійснення державної політики у сфері охорони державної таємниці.
Центральні та місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування
здійснюють державну політику у сфері охорони державної таємниці в
межах своїх повноважень, передбачених законом.
Спеціально уповноваженим державним органом у сфері
забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.
Забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог
режиму секретності в державних органах, органах місцевого
самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях,
діяльність яких пов'язана з державною таємницею, покладається на
керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
Стаття 6. Здійснення права власності на секретну інформацію
та її матеріальні носії
Власник секретної інформації або її матеріальних носіїв
здійснює своє право власності з урахуванням обмежень, установлених
в інтересах національної безпеки України відповідно до цього
Закону.
Якщо обмеження права власності на секретну інформацію або її
матеріальні носії завдають шкоди їх власнику, відшкодування
здійснюється за рахунок держави у порядку та розмірах, що
визначаються у договорі між власником такої інформації або її
матеріальних носіїв і державним органом (органами), якому
державним експертом з питань таємниць надається право приймати
рішення щодо суб'єктів, які матимуть доступ до цієї інформації та
її матеріальних носіїв. Зазначеним договором також визначаються
порядок та умови охорони державної таємниці, включаючи режим
секретності під час користування і розпорядження секретною
інформацією та її матеріальними носіями, обумовлюється згода
власника цієї інформації та її матеріальних носіїв на здійснення
права власності з урахуванням обмежень, встановлених відповідно до
цього Закону, взяття власником на себе зобов'язання щодо
збереження державної таємниці та ознайомлення його з мірою
відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
Якщо власник секретної інформації або її матеріальних носіїв
відмовляється від укладення договору чи порушує його, за рішенням
суду ця інформація або її матеріальні носії можуть бути вилучені у
власність держави за умови попереднього і повного відшкодування
власникові їх вартості.
Стаття 7. Фінансування витрат на здійснення діяльності,
пов'язаної з державною таємницею
Фінансування витрат на здійснення діяльності, пов'язаної з
державною таємницею, в бюджетних установах і організаціях
здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету
Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Кошти на
зазначені витрати передбачаються у відповідних бюджетах окремим
рядком. Зазначені витрати інших установ і організацій, а також
підприємств відносяться до валових витрат виробника продукції,
виготовлення якої пов'язано з державною таємницею.
Витрати на здійснення заходів щодо віднесення інформації до
державної таємниці, засекречування, розсекречування та охорони
матеріальних носіїв такої інформації, її криптографічного та
технічного захисту, інші витрати, пов'язані з державною таємницею,
на недержавних підприємствах, в установах, організаціях
фінансуються на підставі договору з замовником робіт, пов'язаних з
державною таємницею.
Підприємствам, установам і організаціям, які провадять
діяльність, пов'язану з державною таємницею, можуть надаватися
податкові та інші пільги в порядку, встановленому законом.
Розділ II
ВІДНЕСЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ДО ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ
Стаття 8. Інформація, що може бути віднесена до державної
таємниці
До державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом,
відноситься інформація:
1) у сфері оборони:
про зміст стратегічних і оперативних планів та інших
документів бойового управління, підготовку та проведення
військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання
військ, а також про інші найважливіші показники, які
характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і
мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку,
озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил
України та інших військових формувань;
про напрями розвитку окремих видів озброєння, військової і
спеціальної техніки, їх кількість, тактико-технічні
характеристики, організацію і технологію виробництва, наукові,
науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, пов'язані з
розробленням нових зразків озброєння, військової і спеціальної
техніки або їх модернізацією, а також про інші роботи, що
плануються або здійснюються в інтересах оборони країни;
про дислокацію, характеристики пунктів управління, зміст
заходів загальнодержавного та регіонального, у разі необхідності
міського і районного рівня, щодо приведення у готовність єдиної
державної системи цивільного захисту населення і територій до
виконання завдань в особливий період та про організацію системи
зв'язку (оповіщення) в особливий період, можливості населених
пунктів, регіонів і окремих об'єктів щодо евакуації,
розосередження населення і забезпечення його життєдіяльності;
забезпечення виробничої діяльності об'єктів національної економіки
у воєнний час; { Абзац четвертий пункту 1 частини першої статті 8
в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
про геодезичні, гравіметричні, картографічні та
гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для
оборони країни;
2) у сфері економіки, науки і техніки:
про зміст мобілізаційних планів державних органів та органів
місцевого самоврядування, мобілізаційні потужності, заходи
мобілізаційної підготовки і мобілізації та обсяги їх фінансування,
запаси та обсяги постачання стратегічних видів сировини і
матеріалів, а також зведені відомості про номенклатуру та рівні
накопичення, загальні обсяги поставок, відпуску, закладення,
освіження, розміщення і фактичні запаси державного матеріального
резерву; { Абзац другий пункту 2 частини першої статті 8 в
редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
про використання транспорту, зв'язку, потужностей інших
галузей та об'єктів інфраструктури держави в інтересах
забезпечення її безпеки;
про плани, зміст, обсяг, фінансування та виконання державного
оборонного замовлення; { Абзац четвертий пункту 2 частини першої
статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2432-VI
( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
про плани, обсяги та інші найважливіші характеристики
добування, виробництва та реалізації окремих стратегічних видів
сировини і продукції;
про державні запаси дорогоцінних металів монетарної групи,
коштовного каміння, валюти та інших цінностей, операції, пов'язані
з виготовленням грошових знаків і цінних паперів, їх зберіганням,
охороною і захистом від підроблення, обігом, обміном або
вилученням з обігу, а також про інші особливі заходи фінансової
діяльності держави;
про наукові, науково-дослідні, дослідно-конструкторські та
проектні роботи, на базі яких можуть бути створені прогресивні
технології, нові види виробництва, продукції та технологічних
процесів, що мають важливе оборонне чи економічне значення або
суттєво впливають на зовнішньоекономічну діяльність та національну
безпеку України;
3) у сфері зовнішніх відносин:
про директиви, плани, вказівки делегаціям і посадовим особам
з питань зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності
України, спрямовані на забезпечення її національних інтересів і
безпеки;
про військове, науково-технічне та інше співробітництво
України з іноземними державами, якщо розголошення відомостей про
це завдаватиме шкоди національній безпеці України;
про експорт та імпорт озброєння, військової і спеціальної
техніки, окремих стратегічних видів сировини і продукції;
4) у сфері державної безпеки та охорони правопорядку:
про особовий склад органів, що здійснюють
оперативно-розшукову діяльність або розвідувальну чи
контррозвідувальну; { Абзац другий пункту 4 частини першої статті
8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2432-VI ( 2432-17 )
від 06.07.2010 }
про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та
матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати
оперативно-розшукової, розвідувальної і контррозвідувальної
діяльності; про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на
конфіденційній основі з органами, що проводять таку діяльність;
про склад і конкретних осіб, що є негласними штатними працівниками
органів, які здійснюють оперативно-розшукову, розвідувальну і
контррозвідувальну діяльність; { Абзац третій пункту 4 частини
першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2432-VI
( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
про організацію та порядок здійснення охорони
адміністративних будинків та інших державних об'єктів, посадових
та інших осіб, охорона яких здійснюється відповідно до Закону
України "Про державну охорону органів державної влади України та
посадових осіб";
про систему урядового та спеціального зв'язку;
про організацію, зміст, стан і плани розвитку
криптографічного захисту секретної інформації, зміст і результати
наукових досліджень у сфері криптографії;
про системи та засоби криптографічного захисту секретної
інформації, їх розроблення, виробництво, технологію виготовлення
та використання;
про державні шифри, їх розроблення, виробництво, технологію
виготовлення та використання;
про організацію режиму секретності в державних органах,
органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і
організаціях, державні програми, плани та інші заходи у сфері
охорони державної таємниці;
про організацію, зміст, стан і плани розвитку технічного
захисту секретної інформації;
про результати перевірок, здійснюваних згідно з законом
прокурором у порядку відповідного нагляду за додержанням законів,
та про зміст матеріалів дізнання, досудового слідства та
судочинства з питань, зазначених у цій статті сфер;
про інші засоби, форми і методи охорони державної таємниці.
Конкретні відомості можуть бути віднесені до державної
таємниці за ступенями секретності "особливої важливості", "цілком
таємно" та "таємно" лише за умови, що вони належать до категорій,
зазначених у частині першій цієї статті, і їх розголошення
завдаватиме шкоди інтересам національної безпеки України.
Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких
відомостей, якщо цим будуть звужуватися зміст і обсяг
конституційних прав та свобод людини і громадянина,
завдаватиметься шкода здоров'ю та безпеці населення.
Не відноситься до державної таємниці інформація:
про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів
побуту;
про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші
надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують
безпеці громадян;
про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи
харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне
забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан
правопорядку, освіти і культури населення;
про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;
про незаконні дії державних органів, органів місцевого
самоврядування та їх посадових осіб;
інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних
договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України, не може бути засекречена.
Стаття 9. Державні експерти з питань таємниць
Державний експерт з питань таємниць здійснює відповідно до
вимог цього Закону віднесення інформації у сфері оборони,
економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки
та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня
секретності цієї інформації та її розсекречування.
Виконання функцій державного експерта з питань таємниць на
конкретних посадових осіб ( 987/2009 ) покладається:
у Верховній Раді України - Головою Верховної Ради України;
в інших державних органах, Національній академії наук
України, на підприємствах, в установах і організаціях -
Президентом України за поданням Служби безпеки України на підставі
пропозицій керівників відповідних державних органів, Національної
академії наук України, підприємств, установ і організацій. ( Абзац
третій частини другої статті 9 в редакції Закону N 971-IV
( 971-15 ) від 19.06.2003 )
Втручання в діяльність державного експерта з питань таємниць
особи, якій за посадою його підпорядковано, не допускається.
Державний експерт з питань таємниць відповідно до покладених
на нього завдань:
1) визначає:
підстави, за якими інформацію має бути віднесено до державної
таємниці;
підстави та доцільність віднесення до державної таємниці
інформації про винаходи (корисні моделі), призначені для
використання у сферах, зазначених у частині першій статті 8 цього
Закону;
доцільність віднесення до державної таємниці інформації про
винаходи (корисні моделі), що мають подвійне застосування, на
підставі порівняльного аналізу ефективності цільового використання
та за згодою автора (власника патенту);
ступінь секретності інформації, віднесеної до державної
таємниці;
державний орган (органи), якому надається право приймати
рішення щодо кола суб'єктів, які матимуть доступ до секретної
інформації;
2) готує висновок щодо завданої національній безпеці України
шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати
матеріальних носіїв такої інформації; { Пункт 2 частини четвертої
статті 9 в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
3) установлює та продовжує строк дії рішення про віднесення
інформації до державної таємниці із зазначенням дати її
розсекречення;
4) дає Службі безпеки України рішення про зміну ступеня
секретності інформації та скасування рішення про віднесення її до
державної таємниці у разі, якщо підстави, на яких цю інформацію
було віднесено до державної таємниці, перестали існувати; { Пункт
4 частини четвертої статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
5) затверджує за погодженням із Службою безпеки України
розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю,
зміни до них, контролює відповідність змісту цих переліків Зводу
відомостей, що становлять державну таємницю;
6) розглядає пропозиції державних органів, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань
громадян та окремих громадян щодо віднесення інформації до
державної таємниці та її розсекречування;
7) затверджує висновки щодо обізнаності з державною таємницею
громадян, які мають чи мали допуск до державної таємниці;
8) контролює обгрунтованість і правильність надання
документам, виробам та іншим матеріальним носіям інформації, які
містять відомості, включені до Зводу відомостей чи розгорнутих
переліків відомостей, що становлять державну таємницю,
відповідного грифа секретності, своєчасність зміни такого грифа та
розсекречування цих носіїв із наданням їм реквізиту
"розсекречено";
9) бере участь у розробленні критеріїв визначення шкоди, яку
може бути завдано національній безпеці України у разі розголошення
секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої
інформації. { Пункт 9 частини четвертої статті 9 в редакції Закону
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Державний експерт з питань таємниць під час виконання
покладених на нього функцій зобов'язаний:
1) погоджувати за посередництвом Служби безпеки України свої
висновки про скасування рішень щодо віднесення інформації до
міждержавних таємниць з відповідними посадовими особами держав -
учасниць міжнародних договорів України про взаємне забезпечення
збереження міждержавних таємниць та повідомляти їх про прийняті
рішення щодо віднесення інформації до державної таємниці, на яку
поширено чинність цих договорів;
2) подавати Службі безпеки України не пізніш як через десять
днів з моменту підписання рішення про віднесення відомостей до
державної таємниці або про скасування цих рішень, а розгорнуті
переліки відомостей, що становлять державну таємницю, - у той же
строк з моменту їх затвердження; { Пункт 2 частини п'ятої статті 9
із змінами, внесеними згідно із Законом N 2432-VI ( 2432-17 ) від
06.07.2010 }
3) розглядати протягом одного місяця пропозиції Служби
безпеки України про віднесення інформації до державної таємниці,
скасування чи продовження терміну дії раніше прийнятого рішення
про віднесення інформації до державної таємниці; { Пункт 3 частини
п'ятої статті 9 в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 ) від
06.07.2010 }
4) надавати відповідний гриф секретності рішенням про
віднесення інформації до державної таємниці та про скасування цих
рішень залежно від важливості їх змісту; { Пункт 4 частини п'ятої
статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2432-VI
( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
5) брати участь у засіданнях державних експертів з питань
таємниць;
6) ініціювати питання щодо притягнення до відповідальності
посадових осіб, які порушують законодавство України про державну
таємницю. { Частину п'яту статті 9 доповнено пунктом 6 згідно із
Законом N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Державний експерт з питань таємниць має право:
1) безперешкодно проводити перевірку виконання державними
органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами,
установами та організаціями, що перебувають у сфері його
діяльності, рішень про віднесення інформації до державної
таємниці, скасування цих рішень, додержання порядку засекречення
інформації та у разі виявлення порушень давати обов'язкові для
виконання приписи про їх усунення; { Пункт 1 частини шостої статті
9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2432-VI ( 2432-17 )
від 06.07.2010 }
2) створювати експертні комісії з фахівців і науковців, які
мають допуск до державної таємниці, для підготовки проектів рішень
про віднесення інформації до державної таємниці, зниження ступеня
її секретності та скасування зазначених рішень, висновків щодо
обізнаності з державною таємницею громадян, які мають чи мали
допуск до державної таємниці, а також для підготовки відповідних
висновків у разі розголошення секретної інформації чи втрати
матеріальних носіїв такої інформації; { Пункт 2 частини шостої
статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2432-VI
( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
3) скасовувати безпідставні рішення про надання носію
інформації грифа секретності, зміну або скасування цього грифа;
4) клопотати про притягнення до відповідальності посадових
осіб, які порушують законодавство України про державну таємницю;
5) одержувати в установленому порядку від державних органів,
органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та
організацій відомості, необхідні для виконання своїх функцій.
Державним експертам з питань таємниць, а також фахівцям, які
залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів
з питань таємниць, встановлюються додаткові виплати у порядку і
розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. { Частина сьома статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Державний експерт з питань таємниць несе персональну
відповідальність за законність і обгрунтованість свого рішення про
віднесення інформації до державної таємниці або про зниження
ступеня секретності такої інформації чи скасування рішення про
віднесення її до державної таємниці, а також за умисне неприйняття
рішення про віднесення до державної таємниці інформації,
розголошення якої може завдати шкоди інтересам національної
безпеки України. { Частина восьма статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Стаття 10. Порядок віднесення інформації до державної
таємниці
Віднесення інформації до державної таємниці здійснюється
мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його
власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних
державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,
установ, організацій чи громадян.
Державний експерт з питань таємниць відносить інформацію до
державної таємниці з питань, прийняття рішень з яких належить до
його компетенції згідно з посадою. У разі, якщо прийняття рішення
про віднесення інформації до державної таємниці належить до
компетенції кількох державних експертів з питань таємниць, воно за
ініціативою державних експертів або за пропозицією Служби безпеки
України приймається колегіально та ухвалюється простою більшістю
голосів. При цьому кожен експерт має право викласти свою думку.
Інформація вважається державною таємницею з часу
опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю,
до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку,
встановленому цим Законом.
Стаття 11. Рішення державного експерта з питань таємниць
У рішенні державного експерта з питань таємниць про
віднесення інформації до державної таємниці зазначаються: { Абзац
перший частини першої статті 11 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
інформація, яка має становити державну таємницю, та її
відповідність категоріям і вимогам, передбаченим статтею 8 цього
Закону;
підстави для віднесення інформації до державної таємниці та
обгрунтування шкоди національній безпеці України у разі її
розголошення;
ступінь секретності зазначеної інформації;
обсяг фінансування заходів, необхідних для охорони такої
інформації;
державний орган, орган місцевого самоврядування,
підприємство, установа, організація чи громадянин, який вніс
пропозицію про віднесення цієї інформації до державної таємниці,
та державний орган (органи), якому надається право визначати коло
суб'єктів, які матимуть доступ до цієї інформації;
строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації
до державної таємниці.
Рішення про віднесення інформації до державної таємниці,
продовження строку дії раніше прийнятого рішення про віднесення
інформації до державної таємниці, зміну ступеня секретності
інформації, скасування раніше прийнятого рішення про віднесення
інформації до державної таємниці приймаються державним експертом з
питань таємниць протягом одного місяця з часу надходження
звернення державного органу, органу місцевого самоврядування,
підприємства, установи, організації чи громадянина. Такі рішення
підлягають реєстрації Службою безпеки України та є підставою для
формування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, і
внесення змін до зазначеного Зводу, до галузевих або відомчих
розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю.
Порядок реєстрації рішень державних експертів з питань таємниць
визначається Кабінетом Міністрів України. { Частина друга статті 11 в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 )
від 06.07.2010 }

{ Частину третю статті 11 виключено на підставі Закону
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

{ Частину четверту статті 11 виключено на підставі Закону
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

{ Частину п'яту статті 11 виключено на підставі Закону
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

Стаття 12. Звід відомостей, що становлять державну таємницю
Звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує
Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з
питань таємниць. Зазначений Звід та зміни до нього набирають
чинності з моменту опублікування в офіційних виданнях України. { Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Зміни до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю,
вносяться не пізніше трьох місяців з дня одержання Службою безпеки
України відповідного рішення державного експерта з питань
таємниць. { Частина друга статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Зразки форм рішень державних експертів з питань таємниць,
порядок та механізм формування Зводу відомостей, що становлять
державну таємницю, і його опублікування визначаються Кабінетом
Міністрів України. { Частина третій статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
На підставі та в межах Зводу відомостей, що становлять
державну таємницю, з метою конкретизації та систематизації даних
про секретну інформацію державні органи створюють галузеві або
відомчі розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну
таємницю, а також можуть створювати міжгалузеві або міжвідомчі
розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю.
Підприємства, установи та організації незалежно від форм
власності, що провадять діяльність, пов'язану із державною
таємницею, за ініціативою та погодженням із замовником робіт,
пов'язаних з державною таємницею, можуть створювати власні
розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю.
Такі переліки погоджуються із Службою безпеки України,
затверджуються державними експертами з питань таємниць та
реєструються у Службі безпеки України.
Розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну
таємницю, не можуть суперечити Зводу відомостей, що становлять
державну таємницю.
У разі включення до Зводу відомостей, що становлять державну
таємницю, або до розгорнутих переліків цих відомостей інформації,
яка не відповідає категоріям і вимогам, передбаченим статтею 8
цього Закону, або порушення встановленого порядку віднесення
інформації до державної таємниці заінтересовані громадяни та
юридичні особи мають право оскаржити відповідні рішення до суду. З
метою недопущення розголошення державної таємниці судовий розгляд
скарг може проводитися в закритих засіданнях відповідно до закону.
Стаття 13. Строк дії рішення про віднесення інформації до
державної таємниці
Строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації
до державної таємниці, встановлюється державним експертом з питань
таємниць з урахуванням ступеня секретності інформації, критерії
визначення якого встановлюються Службою безпеки України, та інших
обставин. Він не може перевищувати для інформації із ступенем
секретності "особливої важливості" - 30 років, для інформації
"цілком таємно" - 10 років, для інформації "таємно" - 5 років.
Після закінчення передбаченого частиною першою цієї статті
строку дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці
державний експерт з питань таємниць приймає рішення про скасування
рішення про віднесення її до державної таємниці або приймає
рішення про продовження строку дії зазначеного рішення в межах
строків, встановлених частиною першою цієї статті. { Частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Президент України з власної ініціативи або на підставі
пропозицій державних експертів з питань таємниць чи за зверненням
державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,
установ, організацій чи громадян може встановлювати більш тривалі
строки дії рішень про віднесення інформації до державної таємниці,
ніж строки, передбачені частиною першою цієї статті.
Стаття 14. Зміна ступеня секретності інформації та скасування
рішення про віднесення її до державної таємниці
Підвищення або зниження ступеня секретності інформації та
скасування рішення про віднесення її до державної таємниці
здійснюються на підставі рішення державного експерта з питань
таємниць або на підставі рішення суду у випадках, передбачених
статтею 12 цього Закону, та оформляються Службою безпеки України
шляхом внесення відповідних змін до Зводу відомостей, що
становлять державну таємницю. { Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Інформація вважається державною таємницею з більш високим чи
нижчим ступенем секретності або такою, що не становить державної
таємниці, з часу опублікування відповідних змін до Зводу
відомостей, що становлять державну таємницю.

Розділ III
ЗАСЕКРЕЧУВАННЯ ТА РОЗСЕКРЕЧУВАННЯ
МАТЕРІАЛЬНИХ НОСІЇВ ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 15. Засекречування та розсекречування матеріальних
носіїв інформації
Засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється
шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять
державну таємницю (розгорнутих переліків відомостей, що становлять
державну таємницю), відповідному документу, виробу або іншому
матеріальному носію інформації грифа секретності посадовою особою,
яка готує або створює документ, виріб або інший матеріальний носій
інформації. { Частина перша статті 15 в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 )
від 06.07.2010 }
Гриф секретності кожного матеріального носія секретної
інформації повинен відповідати ступеню секретності інформації, яка
у ньому міститься, згідно із Зводом відомостей, що становлять
державну таємницю, - "особливої важливості", "цілком таємно" або
"таємно". Реквізити кожного матеріального носія секретної
інформації складаються із:
грифа секретності;
номера примірника;
статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, на
підставі якої здійснюється засекречення;
найменування посади та підпису особи, яка надала гриф
секретності. { Частина друга статті 15 в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 )
від 06.07.2010 }
Якщо реквізити, зазначені у частині другій цієї статті,
неможливо нанести безпосередньо на матеріальний носій секретної
інформації, вони мають бути зазначені у супровідних документах.
Забороняється надавати грифи секретності, передбачені цим
Законом, матеріальним носіям іншої таємної інформації, яка не
становить державної таємниці, або конфіденційної інформації.
Перелік посад, перебування на яких дає посадовим особам право
надавати матеріальним носіям секретної інформації грифи
секретності, затверджується керівником державного органу, органу
місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, що
провадить діяльність, пов'язану з державною таємницею. { Частина п'ята статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Ступені секретності науково-дослідних,
дослідно-конструкторських і проектних робіт, які виконуються в
інтересах забезпечення національної безпеки та оборони держави,
встановлюються шляхом винесення відповідного висновку державним
експертом з питань таємниць, який виконує свої функції у сфері
діяльності замовника, разом з підрядником. { Частина шоста статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Після закінчення встановлених строків засекречування
матеріальних носіїв інформації та у разі підвищення чи зниження
визначеного державним експертом з питань таємниць ступеня
секретності такої інформації або скасування рішення про віднесення
її до державної таємниці керівники державних органів, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, у
яких здійснювалося засекречування матеріальних носіїв інформації,
або керівники державних органів, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ, організацій, які є їх правонаступниками, чи
керівники вищого рівня зобов'язані протягом шести місяців
забезпечити зміну грифа секретності або розсекречування цих
матеріальних носіїв секретної інформації та письмово повідомити
про це керівників державних органів, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ, організацій, яким були
передані такі матеріальні носії секретної інформації.
Стаття 16. Строк засекречування матеріальних носіїв
інформації
Строк засекречування матеріальних носіїв інформації має
відповідати строку дії рішення про віднесення інформації до
державної таємниці, встановленого рішенням державного експерта з
питань таємниць.
Перебіг строку засекречування матеріальних носіїв інформації
починається з часу надання їм грифа секретності.
Стаття 17. Оскарження рішення щодо засекречування
матеріальних носіїв інформації
Громадяни та юридичні особи мають право внести посадовим
особам, які надали гриф секретності матеріальному носію секретної
інформації, обов'язкову для розгляду мотивовану пропозицію про
розсекречування цього носія інформації. Зазначені посадові особи
повинні протягом одного місяця дати громадянину чи юридичній особі
письмову відповідь з цього приводу.
Рішення про засекречування матеріального носія інформації
може бути оскаржено громадянином чи юридичною особою в порядку
підлеглості вищому органу або посадовій особі чи до суду. У разі
незадоволення скарги, поданої в порядку підлеглості, громадянин
або юридична особа мають право оскаржити рішення вищого органу або
посадової особи до суду.

Розділ IV
ОХОРОНА ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ
Стаття 18. Основні організаційно-правові заходи щодо охорони
державної таємниці
З метою охорони державної таємниці впроваджуються:
єдині вимоги до виготовлення, користування, збереження,
передачі, транспортування та обліку матеріальних носіїв секретної
інформації;
дозвільний порядок провадження державними органами, органами
місцевого самоврядування, підприємствами, установами та
організаціями діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
обмеження оприлюднення, передачі іншій державі або поширення
іншим шляхом секретної інформації;
обмеження щодо перебування та діяльності в Україні іноземців,
осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, їх доступу до
державної таємниці, а також розташування і переміщення об'єктів і
технічних засобів, що їм належать;
особливості здійснення державними органами їх функцій щодо
державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,
установ і організацій, діяльність яких пов'язана з державною
таємницею;
режим секретності державних органів, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять
діяльність, пов'язану з державною таємницею;
спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної
таємниці;
технічний та криптографічний захисти секретної інформації.
Стаття 19. Єдині вимоги до матеріальних носіїв секретної
інформації
Єдині вимоги до виготовлення, обліку, користування,
зберігання, схоронності, передачі та транспортування матеріальних
носіїв секретної інформації встановлюються Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 20. Дозвільний порядок провадження діяльності,
пов'язаної з державною таємницею, та режим
секретності
Державні органи, органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи, організації мають право провадити
діяльність, пов'язану з державною таємницею, після надання їм
Службою безпеки України спеціального дозволу на провадження
діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
Надання дозволу здійснюється на підставі заявок державних
органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і
організацій та результатів спеціальної експертизи щодо наявності
умов для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
З метою визначення наявності умов для провадження діяльності,
пов'язаної з державною таємницею, Служба безпеки України може
створювати спеціальні експертні комісії, до складу яких включати
фахівців державних органів, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ і організацій за погодженням з їх
керівниками. Результати спеціальної експертизи щодо наявності умов
для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею,
оформляються відповідним актом.
Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, надається державним органам, органам місцевого
самоврядування, підприємствам, установам, організаціям за
результатами спеціальної експертизи за умови, що вони:
відповідно до компетенції, державних завдань, програм,
замовлень, договорів (контрактів) беруть участь у діяльності,
пов'язаній з державною таємницею;
мають приміщення для проведення робіт, пов'язаних з державною
таємницею, сховища для зберігання засекречених документів та інших
матеріальних носіїв секретної інформації, що відповідають вимогам
щодо забезпечення секретності зазначених робіт, виключають
можливість доступу до них сторонніх осіб, гарантують збереження
носіїв секретної інформації;
додержуються передбачених законодавством вимог режиму
секретності робіт та інших заходів, пов'язаних з використанням
секретної інформації, порядку допуску осіб до державної таємниці,
прийому іноземних громадян, а також порядку здійснення технічного
та криптографічного захисту секретної інформації; { Абзац
четвертий частини третьої статті 20 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
мають режимно-секретний орган, якщо інше не передбачено цим
Законом.
Керівники державних органів, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ, організацій, що провадять
діяльність, пов'язану з державною таємницею, мають бути обізнані з
чинним законодавством про державну таємницю.
Термін дії дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з
державною таємницею, встановлюється Службою безпеки України і не
може перевищувати 5 років. Його тривалість залежить від обсягу
робіт (діяльності), що здійснюються державним органом, органом
місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією,
ступеня секретності та обсягу пов'язаних з цими роботами
(діяльністю) відомостей, що становлять державну таємницю, а також
категорії режиму секретності. { Частина п'ята статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, не надається, якщо відсутні умови для провадження такої
діяльності, передбачені цією статтею, а також якщо керівник
підприємства, установи, організації не є громадянином України або
не має допуску до державної таємниці. { Статтю 20 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2432-VI
( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, може бути скасований або його дія може бути зупинена
Службою безпеки України на підставі акта проведеної нею перевірки,
висновки якого містять дані про недодержання державним органом,
органом місцевого самоврядування, підприємством, установою,
організацією умов, передбачених цією статтею. { Частина сьома статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Державним органам, органам місцевого самоврядування,
підприємствам, установам, організаціям, що провадять діяльність,
пов'язану з державною таємницею, за результатами спеціальної
експертизи надаються відповідні категорії режиму секретності
(перша, друга або третя), що зазначаються Службою безпеки України
у дозволах на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею. { Частина восьма статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Державні органи, органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи і організації, яким надано зазначений у цій
статті дозвіл, набувають права на доступ до конкретної секретної
інформації згідно з рішенням державних органів, уповноважених
державним експертом з питань таємниць приймати такі рішення. За
погодженням з цими органами здійснюється передача секретної
інформації або її матеріальних носіїв державним органам, органам
місцевого самоврядування, підприємствам, установам і організаціям,
які мають дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею.
Порядок надання, переоформлення, зупинення та поновлення дії
або скасування дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з
державною таємницею, форма акта спеціальної експертизи щодо
наявності умов для провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, форма дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з
державною таємницею, та категорії режиму секретності
встановлюються Кабінетом Міністрів України. { Частина десята статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Стаття 21. Режимно-секретні органи
В державних органах, органах місцевого самоврядування, на
підприємствах, в установах і організаціях, що провадять
діяльність, пов'язану з державною таємницею, з метою розроблення
та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності,
постійного контролю за їх додержанням створюються на правах
окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі -
РСО), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного
органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи,
організації. { Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Створення, реорганізація чи ліквідація РСО здійснюються за
погодженням із Службою безпеки України. У своїй роботі РСО
взаємодіють з органами Служби безпеки України.
До складу РСО входять підрозділи режиму, секретного
діловодства та інші підрозділи, що безпосередньо забезпечують
охорону державних таємниць, залежно від специфіки діяльності
державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства,
установи та організації.
В державних органах, органах місцевого самоврядування, на
підприємствах, в установах і організаціях із значним обсягом
робіт, пов'язаних з державною таємницею, вводиться посада
заступника керівника з питань режиму, на якого покладаються
обов'язки та права керівника РСО.
В державних органах, органах місцевого самоврядування, на
підприємствах, в установах і організаціях з незначним обсягом
робіт, пов'язаних з державною таємницею, де штатним розписом не
передбачено створення РСО, облік і зберігання секретних
документів, а також заходи щодо забезпечення режиму секретності
здійснюються особисто їх керівниками або спеціально призначеним
наказом керівника працівником після створення необхідних умов, що
забезпечують режим секретності. На них поширюються обов'язки та
права працівників РСО.
Призначення осіб на посади заступників керівників з питань
режиму, начальників РСО та їх заступників, а також видання наказу
про покладення на окремого працівника обов'язків щодо забезпечення
режиму секретності здійснюється за погодженням з органами Служби
безпеки України та РСО вищестоящих державних органів, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.
РСО комплектуються спеціалістами, яким надано допуск до
державної таємниці із ступенем секретності "цілком таємно", якщо
характер виконуваних робіт не вимагає допуску до державної
таємниці із ступенем секретності "особливої важливості". Якщо
державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство,
установа або організація не провадить діяльність із секретною
інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та
"особливої важливості", РСО такого органу, підприємства, установи
або організації комплектується спеціалістами, яким надано допуск
до державної таємниці зі ступенем секретності "таємно". { Частина сьома статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Основними завданнями РСО є:
а) недопущення необгрунтованого допуску та доступу осіб до
секретної інформації;
б) своєчасне розроблення та реалізація разом з іншими
структурними підрозділами державних органів, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ і організацій заходів, що
забезпечують охорону державної таємниці;
в) запобігання розголошенню секретної інформації, випадкам
втрат матеріальних носіїв цієї інформації, заволодінню секретною
інформацією іноземними державами, іноземними юридичними особами,
іноземцями, особами без громадянства та громадянами України, яким
не надано допуску та доступу до неї;
г) виявлення та закриття каналів просочення секретної
інформації в процесі діяльності державних органів, органів
місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації;
д) забезпечення запровадження заходів режиму секретності під
час виконання всіх видів робіт, пов'язаних з державною таємницею,
та під час здійснення зовнішніх відносин;
е) організація та ведення секретного діловодства; { Пункт "е"
частини восьмої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
є) здійснення контролю за станом режиму секретності в
державних органах, органах місцевого самоврядування, на
підприємствах, в установах і організаціях та на підпорядкованих їм
об'єктах.
РСО мають право:
а) вимагати від усіх працівників державного органу, органу
місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, а
також відряджених неухильного виконання вимог законодавства щодо
забезпечення охорони державної таємниці;
б) брати участь у розгляді проектів штатних розписів
державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства,
установи та організації та підвідомчих їм установ, підприємств у
частині, що стосується РСО, вносити пропозиції щодо структури та
чисельності працівників цих органів;
в) брати участь у проведенні атестації працівників, що
виконують роботи, пов'язані з державною таємницею, а також у
розгляді пропозицій щодо виплати в установленому нормативними
актами порядку компенсації за роботу в умовах режимних обмежень;
г) залучати спеціалістів державного органу, органу місцевого
самоврядування, підприємства, установи та організації до
здійснення заходів щодо охорони державної таємниці;
д) здійснювати перевірки стану й організації роботи з питань
захисту державної таємниці і забезпечення режиму секретності у
підрозділах державного органу, органу місцевого самоврядування,
підприємства, установи та організації, а також у підвідомчих їм
установах та підприємствах, давати відповідні рекомендації;
е) здійснювати перевірки додержання режиму секретності на
робочих місцях працівників, що мають допуск до державної таємниці,
вмісту спецсховищ (приміщень, сейфів, металевих шаф,
спецчемоданів, спецпапок тощо), наявності документів, виробів та
інших матеріальних носіїв секретної інформації;
є) порушувати перед керівником державного органу, органу
місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації
питання про призначення службових розслідувань за фактами порушень
режиму секретності та секретного діловодства, про притягнення осіб
до відповідальності згідно з законом, а також давати рекомендації
щодо обов'язкових для виконання вказівок керівникам підрозділів
державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства,
установи та організації та підвідомчих їм установ, підприємств з
питань забезпечення режиму секретності;
ж) брати участь у службових розслідуваннях, у встановленому
порядку вимагати від працівників державного органу, органу
місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації
письмових пояснень щодо фактів розголошення ними секретних
відомостей, втрати матеріальних носіїв секретної інформації, інших
порушень режиму секретності;
з) вносити пропозиції керівникові державного органу, органу
місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації
про припинення робіт, пов'язаних з державною таємницею, в
структурних підрозділах, якщо умови для їх виконання не
відповідають вимогам режиму секретності; опечатувати приміщення,
де ведуться такі роботи або зберігаються матеріальні носії
секретної інформації;
и) одержувати від громадян, яким оформляються документи на
допуск до державної таємниці, анкетні дані;
і) використовувати засоби зв'язку та вести в установленому
порядку поштово-телеграфне листування з іншими державними
органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами,
установами і організаціями та їх РСО з питань забезпечення режиму
секретності;
ї) мати печатку з найменуванням РСО, а також інші печатки та
штампи установленої форми.
Передача функцій РСО будь-яким іншим підрозділам державного
органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та
організації не допускається.

Стаття 22. Допуск громадян до державної таємниці
Залежно від ступеня секретності інформації встановлюються
такі форми допуску до державної таємниці:
форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені
секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно";
форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені
секретності "цілком таємно" та "таємно";
форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь
секретності "таємно",
а також такі терміни дії допусків:
для форми 1 - 5 років;
для форми 2 - 7 років; { Абзац сьомий частини першої статті
22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2432-VI ( 2432-17 )
від 06.07.2010 }
для форми 3 - 10 років. { Абзац восьмий частини першої статті
22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2432-VI ( 2432-17 )
від 06.07.2010 }
Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам
України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї
службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності
або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх
перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці
визначається Кабінетом Міністрів України. { Частина друга статті 22 в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 )
від 06.07.2010 }
В окремих випадках, які визначаються міністерствами, іншими
центральними органами виконавчої влади, за погодженням із Службою
безпеки України громадянам України віком від 16 років може
надаватися допуск до державної таємниці із ступенями секретності
"цілком таємно" та "таємно", а віком від 17 років - також до
державної таємниці із ступенем секретності "особливої важливості".
Для розгляду питання про надання громадянам допуску до
державної таємниці державними органами, органами місцевого
самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, де
працюють, проходять службу або навчаються громадяни, оформляються
документи, які надсилаються до органів Служби безпеки України.
Перелік та форми таких документів, а також порядок їх надання
визначаються Кабінетом Міністрів України. { Частина четверта статті 22 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 293-VI ( 293-17 ) від 21.05.2008, N 2592-VI ( 2592-17 )
від 07.10.2010; в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 ) від
06.07.2010 }
Якщо потреба громадянина у відомостях, що становлять державну
таємницю, не пов'язана з місцем роботи, служби або навчання,
документи про надання допуску до державної таємниці можуть
оформлятися за місцем провадження діяльності, пов'язаної з
державною таємницею. { Частина п'ята статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2978-VI ( 2978-17 ) від 03.02.2011 }
Надання допуску передбачає:
визначення необхідності роботи громадянина із секретною
інформацією;
перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної
таємниці;
взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо
збереження державної таємниці, яка буде йому довірена;
одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені
законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної
таємниці;
ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за
порушення законодавства про державну таємницю.

{ Частину сьому статті 22 виключено на підставі Закону
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }

Стаття 23. Відмова у наданні допуску до державної таємниці
Допуск до державної таємниці не надається у разі:
1) відсутності у громадянина обгрунтованої необхідності в
роботі із секретною інформацією;
2) сприяння громадянином діяльності іноземної держави,
іноземної організації чи їх представників, а також окремих
іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам
національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності
політичних партій та громадських організацій, діяльність яких
заборонена у порядку, встановленому законом;
3) відмови громадянина взяти на себе письмове зобов'язання
щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а
також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом
обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці;
4) наявності у громадянина судимості за тяжкі або особливо
тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої в установленому порядку;
{ Пункт 4 частини першої статті 23 в редакції Закону N 2432-VI
( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
5) наявності у громадянина психічних розладів, які можуть
завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку,
затвердженого Міністерством охорони здоров'я України і Службою
безпеки України. { Пункт 5 частини першої статті 23 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
У наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено
також у разі:
1) повідомлення громадянином під час оформлення допуску
недостовірних відомостей про себе;
2) постійного проживання громадянина за кордоном або
оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за
кордоном;
3) невиконання громадянином обов'язків щодо збереження
державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.
Громадянина, якому відмовлено у допуску до державної
таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає
доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце
чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством
порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов'язану з
державною таємницею, чи звільнено. { Статтю 23 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2978-VI
( 2978-17 ) від 03.02.2011 }
Стаття 24. Перевірка громадян у зв'язку з допуском їх до
державної таємниці
Перевірка громадян у зв'язку з їх допуском до державної
таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у
двомісячний строк у порядку, встановленому цим Законом і Законом
України "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ). { Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2978-VI ( 2978-17 ) від 03.02.2011 }
У ході перевірки органами Служби безпеки України з'ясовуються
наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 2 і 4
частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону. За
результатами перевірки органи Служби безпеки України надсилають
протягом п'яти робочих днів з дня її закінчення до державних
органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ,
організацій, що звернулися з приводу надання громадянам допуску до
державної таємниці, повідомлення про надання або відмову в наданні
такого допуску. { Частина друга статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 1, 3
і 5 частини першої статті 23 цього Закону, з'ясовується державним
органом, органом місцевого самоврядування, підприємством,
установою, організацією, що оформляє документи на допуск. { Частина третя статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2978-VI ( 2978-17 ) від 03.02.2011 }
Повідомлення органів Служби безпеки України про відмову в
наданні громадянам допуску до державної таємниці мають містити
посилання на відповідні положення статті 23 цього Закону. Відмова
не виключає повторного звернення державних органів, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з
цього приводу в разі зміни обставин, за яких у наданні допуску до
державної таємниці було відмовлено. { Частина четверта статті 24 в редакції Закону N 2432-VI
( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Стаття 25. Оскарження громадянином відмови у наданні допуску
до державної таємниці
Державний орган, орган місцевого самоврядування,
підприємство, установа, організація зобов'язані у п'ятиденний
строк з дня надходження повідомлення органу Служби безпеки України
про відмову у наданні громадянину допуску до державної таємниці
письмово повідомити такого громадянина про причини і підстави
відмови.
Громадянин має право оскаржити рішення про відмову у наданні
допуску до державної таємниці в порядку, встановленому законом. { Текст статті 25 в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 ) від
06.07.2010 }
Стаття 26. Переоформлення допуску до державної таємниці,
підвищення або зниження його форми та скасування
{ Назва статті 26 в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 ) від
06.07.2010 }
Переоформлення громадянам допуску до державної таємниці
здійснюється:
у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці
за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією;
у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми
допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого
ступеня секретності; { Абзац третій частини першої статті 26 в
редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
у разі необхідності проведення додаткової перевірки,
пов'язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами
2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону.
Скасування раніше наданого допуску до державної таємниці
здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або
виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або
після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому
було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його
недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби
безпеки України або отриманої від державних органів, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. { Частина друга статті 26 в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 )
від 06.07.2010 }
На прохання громадянина його допуск до державної таємниці
скасовується протягом трьох днів з часу звернення з приводу
скасування допуску.
Повідомлення про скасування громадянину допуску до державної
таємниці з посиланням на відповідні положення статті 23 цього
Закону орган Служби безпеки України надсилає до державного органу,
органу місцевого самоврядування, підприємства, установи,
організації, де такий громадянин провадить діяльність, пов'язану з
державною таємницею. Громадянин має право оскаржити скасування
йому допуску до державної таємниці в порядку, встановленому
законом. { Частина четверта статті 26 в редакції Закону N 2432-VI
( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці,
якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає доступу до
державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу
посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку
переведено на іншу роботу або службу, не пов'язану з державною
таємницею, чи звільнено.
Порядок надання, переоформлення та скасування громадянам
допуску до державної таємниці встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 27. Доступ громадян до державної таємниці
Доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам
України, яким надано допуск до державної таємниці та які
потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової
чи науково-дослідної діяльності або навчання.
Рішення про надання доступу до конкретної секретної
інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних
носіїв приймають керівники державних органів, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ та організацій, у яких
виконуються роботи, пов'язані з державною таємницею, або
зберігаються матеріальні носії секретної інформації. { Частина друга статті 27 в редакції Закону N 2432-VI ( 2432-17 )
від 06.07.2010 }
Керівники державних органів, за винятком осіб, передбачених
частиною шостою цієї статті, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ та організацій доступ до державної таємниці у
сфері, що стосується діяльності державного органу, органу
місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації,
отримують за посадою після надання їм допуску до державної
таємниці за відповідною формою. { Статтю 27 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2432-VI
( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Порядок надання доступу до державної таємниці особам,
залученим до конфіденційного співробітництва з оперативними
підрозділами правоохоронних та інших спеціально уповноважених
органів, які проводять оперативно-розшукову, розвідувальну або
контррозвідувальну діяльність, визначається керівниками зазначених
органів за погодженням із Службою безпеки України. У Службі
безпеки України такий порядок надання доступу до державної
таємниці визначається Головою Служби безпеки України. { Статтю 27 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2432-VI
( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
Відмова надати громадянинові України доступ до конкретної
секретної інформації та її матеріальних носіїв можлива лише у разі
відсутності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, та
може бути оскаржена в порядку, встановленому частиною другою
статті 25 цього Закону.
Президентові України, Голові Верховної Ради України,
Прем'єр-міністрові України та іншим членам Кабінету Міністрів
України, Голові Верховного Суду України, Голові Конституційного
Суду України, Генеральному прокурору України, Голові Служби
безпеки України, народним депутатам України доступ до державної
таємниці усіх ступенів секретності надається за посадою після
взяття ними письмового зобов'язання щодо збереження державної
таємниці. { Частина статті 27 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 1519-IV ( 1519-15 ) від 19.02.2004, N 293-VI ( 293-17 )
від 21.05.2008 }
Іноземцям та особам без громадянства доступ до державної
таємниці ( 621/2006 ) надається у виняткових випадках на підставі
міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, або письмового розпорядження Президента
України з урахуванням необхідності забезпечення національної
безпеки України на підставі пропозицій Ради національної безпеки і
оборони України.
Стаття 28. Обов'язки громадянина щодо збереження державної
таємниці
Громадянин, якому надано допуск до державної таємниці,
зобов'язаний:
не допускати розголошення будь-яким способом державної
таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з
виконанням службових обов'язків;
не брати участі в діяльності політичних партій та громадських
організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому
законом;
не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх
представникам, а також окремим іноземцям та особам без
громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам
національної безпеки України;
виконувати вимоги режиму секретності;
повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до
державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про
виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або
інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому
державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій
виїзд з України; { Абзац шостий статті 28 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2432-VI ( 2432-17 ) від 06.07.2010 }
додержуватися інших вимог законодавства про державну
таємницю.
Стаття 29. Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до
державної таємниці
Громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної
таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально
був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві виїзду на
постійне місце проживання в іноземну державу до розсекречування
відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу
припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має
міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
На громадянина також поширюються обмеження свободи
інформаційної діяльності, що випливають з цього Закону.
Стаття 30. Компенсація громадянам у зв'язку з виконанням
робіт, які передбачають доступ до державної
таємниці
У разі коли за умовами своєї професійної діяльності
громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну
таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу
в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 31. Обмеження на оприлюднення секретної інформації
Під час підготовки матеріалів для опублікування, поширення у
пресі та інших засобах масової інформації або переміщення їх через
державний кордон державні органи, органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи, організації та громадяни з метою охорони
секретної інформації зобов'язані керуватися Законом України "Про
інформацію" ( 2657-12 ), цим Законом та іншими
нормативно-правовими актами про державну таємницю.
Контроль за додержанням законодавства про державну таємницю з
метою запобігання її поширенню у пресі та інших засобах масової
інформації здійснює центральний орган виконавчої влади з питань
інформаційної політики.
Стаття 32. Обмеження щодо передачі державної таємниці
іноземній державі чи міжнародній організації
Секретна інформація до скасування рішення про віднесення її
до державної таємниці та матеріальні носії такої інформації до їх
розсекречування можуть бути передані іноземній державі чи
міжнародній організації лише на підставі міжнародних договорів,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або
письмового мотивованого розпорядження Президента України з
урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки України
на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони
України.
Стаття 33. Обмеження, пов'язані з державною таємницею, щодо
перебування і діяльності в Україні іноземців,
осіб без громадянства та іноземних юридичних
осіб, а також розташування та переміщення
об'єктів і технічних засобів, що їм належать
Обмеження, пов'язані з державною таємницею, щодо перебування
і діяльності в Україні іноземців, осіб без громадянства та
іноземних юридичних осіб, а також розташування та переміщення
об'єктів і технічних засобів, що їм належать, визначаються
відповідним законодавством.
Стаття 34. Особливості здійснення державними органами їх
функцій щодо державних органів, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ і
організацій, що провадять діяльність, пов'язану з
державною таємницею
Державні органи, в тому числі правоохоронні,
контрольно-ревізійні та суди, з метою охорони державної таємниці
мають за погодженням із Службою безпеки України встановлювати
порядок здійснення своїх функцій щодо державних органів, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що
провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею.
Державні органи, органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи і організації, що провадять діяльність,
пов'язану з державною таємницею, вправі відмовити у виконанні
запиту щодо надання секретної інформації чи інших подібних вимог
зазначеним у частині першій цієї статті державним органам, якщо
останні не встановили такого порядку або не додержуються його.
Про мотиви такої відмови одночасно повідомляється Служба
безпеки України, яка протягом місяця зобов'язана прийняти рішення
про її обгрунтованість.
Стаття 35. Технічний та криптографічний захисти секретної
інформації
Технічний та криптографічний захисти секретної інформації
здійснюються в порядку, встановленому Президентом України.
Стаття 36. Оперативно-розшукові заходи щодо охорони державної
таємниці
Оперативно-розшукові заходи щодо охорони державної таємниці
здійснюються відповідно до Закону України "Про
оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ).
Розділ V
КОНТРОЛЬ ЗА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ОХОРОНИ
ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ ТА НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ДЕРЖАВНУ ТАЄМНИЦЮ
Стаття 37. Контроль за забезпеченням охорони державної
таємниці
Керівники державних органів, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язані
здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної
таємниці.
Державні органи, органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи і організації, що розміщують замовлення у
підрядників, зобов'язані контролювати стан охорони державної
таємниці, яка була передана підрядникам у зв'язку з виконанням
замовлення.
Державні органи, яким рішенням державного експерта з питань
таємниць було надано право вирішувати питання про доступ державних
органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ,
організацій до конкретної секретної інформації, зобов'язані
контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних
органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в
установах і організаціях, які виконують роботи, пов'язані з
відповідною державною таємницею, або зберігають матеріальні носії
зазначеної секретної інформації.
Контроль за додержанням законодавства про державну таємницю в
системі Служби безпеки України здійснюється відповідно до Закону
України "Про Службу безпеки України" ( 2229-12 ).
Служба безпеки України має право контролювати стан охорони
державної таємниці в усіх державних органах, органах місцевого
самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, а
також у зв'язку з виконанням цих повноважень одержувати безоплатно
від них інформацію з питань забезпечення охорони державної
таємниці. Висновки Служби безпеки України, викладені в актах
офіційних перевірок за результатами контролю стану охорони
державної таємниці, є обов'язковими для виконання посадовими
особами підприємств, установ та організацій незалежно від їх форм
власності.
Стаття 38. Нагляд за додержанням законодавства про державну
таємницю
Нагляд за додержанням законодавства про державну таємницю
здійснюється у порядку, визначеному законом.
Допуск та доступ посадових осіб, які здійснюють нагляд, до
відомостей, що становлять державну таємницю, проводяться
відповідно до цього Закону.
Розділ VI
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНУ ТАЄМНИЦЮ
Стаття 39. Відповідальність за порушення законодавства про
державну таємницю
Посадові особи та громадяни, винні у:
розголошенні державної таємниці;
втраті документів та інших матеріальних носіїв секретної
інформації;
недодержанні встановленого законодавством порядку передачі
державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації;
засекречуванні інформації, зазначеної у частинах третій і
четвертій статті 8 цього Закону;
навмисному невіднесенні до державної таємниці інформації,
розголошення якої може завдати шкоди інтересам національної
безпеки України, а також необгрунтованому заниженні ступеня
секретності або необгрунтованому розсекречуванні секретної
інформації;
безпідставному засекречуванні інформації;
наданні грифа секретності матеріальним носіям конфіденційної
або іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці,
або ненаданні грифа секретності матеріальним носіям інформації, що
становить державну таємницю, а також безпідставному скасуванні чи
зниженні грифа секретності матеріальних носіїв секретної
інформації;
порушенні встановленого законодавством порядку надання
допуску та доступу до державної таємниці;
порушенні встановленого законодавством режиму секретності та
невиконанні обов'язків щодо збереження державної таємниці;
невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці
та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці;
провадженні діяльності, пов'язаної з державною таємницею, без
одержання в установленому порядку спеціального дозволу на
провадження такої діяльності, а також розміщенні державних
замовлень на виконання робіт, доведенні мобілізаційних завдань,
пов'язаних з державною таємницею, в державних органах, органах
місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах,
організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження
діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
недодержанні вимог законодавства щодо забезпечення охорони
державної таємниці під час здійснення міжнародного
співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих
іноземців та осіб без громадянства і проведення роботи з ними;
невиконанні норм і вимог технічного захисту секретної
інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза
порушення цілісності цієї інформації або просочення її технічними
каналами, -
несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну
відповідальність згідно із законом.

Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 21 січня 1994 року
N 3855-XII